Suchergebnisse

The modern Ukrainian state positions itself as an independent, social, legal and democratic country. Normative legal acts define the democratic political regime in society, but objective factors and facts reveal some inconsistency of this postulate with the political and legal processes that take place in society. Therefore, scientists are increasingly characterizing Ukraine as a country that is in a transitional plane in the direction of changing the political regime. All changes taking place in the country are accompanied by political conflicts. They increasingly become destructive manifestations, and they need to find an effective mechanism for their solution. An analysis of the causes of political conflicts will help them respond quickly and resolve them. A transit society is confronted with a number of dangers and problems, such as conflict of interest, conflict of identity. On the example of a transitional society, it is possible to make certain analyzes and studies. The study of social and political changes provides a theoretical basis for finding effective practical mechanisms for solving problematic political issues that hinder positive political change. When researching the Ukrainian transit society, it is necessary to take into account all historical events and changes in the political elite. The authorities formthe main directions of change. The problem of certain political changes is not the socially important value, but the benefit of certain political forces. Such circumstances are a brake element in solving national problems of Ukraine. ; Сучасна українська держава позиціонує себе, як незалежна, соціальна, правова та демократична країна. Нормативно правові акти визначають де-мократичний політичний режим у суспільстві, однак об'єктивні чинники та факти показують певну невідповідність цього постулату тим політико-правовим процесам, які відбуваються у суспільстві. А тому, все частіше науковці характеризують Україну,як країну, яка перебуває у перехідній площині в напрямку зміни політичного режиму. Усі зміни, які відбуваються в країні супроводжуються політичними конфліктами. Все частіше вони набувають деструктивного прояву, та потребують відшукання дієвого механізму їх вирішення. Аналіз причин виникнення політичних конфліктів допоможе швидко реагувати на них та врегульовувати. ; Сучасна українська держава позиціонує себе, як незалежна, соціальна, правова та демократична країна. Нормативно правові акти визначають де-мократичний політичний режим у суспільстві, однак об'єктивні чинники та факти показують певну невідповідність цього постулату тим політико-правовим процесам, які відбуваються у суспільстві. А тому, все частіше науковці характеризують Україну,як країну, яка перебуває у перехідній площині в напрямку зміни політичного режиму. Усі зміни, які відбуваються в країні супроводжуються політичними конфліктами. Все частіше вони набувають деструктивного прояву, та потребують відшукання дієвого механізму їх вирішення. Аналіз причин виникнення політичних конфліктів допоможе швидко реагувати на них та врегульовувати.

The article presents an analysis of various theories of risk. The publication outlines the problem area of the application of the theory of risk to the political process, establishes a general understanding of the definition of risk, reproduces the historical process of creating its classification and typology, analyzes the pre-requisites for the creation of a single concept of risk, the integration of disparate approaches and thoughts, methodological approaches and obtaining new subject knowledge on this basis. The main task is to attract scientists and practitioners to a discussion on one of the most pressing and complex problems and to give impetus to detailed and comprehensive research in this area.The theoretical and conceptual approaches to the definition of risk have been developed in the broad context of the most extreme states of society and reflect the economic, cultural, political, social, environmental, and legal aspects of risk. As a result of multi-dimensionality and universality, the risk is the subject of much interdisciplinary research, and the term itself is a general scientific concept. This indicates an interest in the study of the components of risk phenomena both from the representatives of technical knowledge and, to a large extent, from repre-sentatives of the social sciences. In the dynamics of the growth of risk concepts, the change in the substantive content of risk in the process of development and complication of structures of modern societies is reflected. The transformation of the abstract concept into concrete terms on the basis of subjective advantages and the transition from conceptual thinking to the operational disclosure of a problem is the main task of any science.Today, the theory of risk has entered a new level of cognition, when scientists began to distinguish between theoretical and effective risk, which is related to the concept of endometric risk, which occurs when modeling risky situations, taking into account peculiarities of risk perception by the subject. In the case of social risk, the purpose function refers to the solution of social problems, and political aspects are taken into account in risk factors. On the contrary, for political risk, the goal function is related to political problems, and indicators of social and economic processes are taken into account when it comes to precisely the risk factors. ; В статті представлений аналіз різноманітних теорій ризику. В пу-блікації окреслюється проблемне поле застосування теорії ризику щодо політичного процесу, встановлюється загальне розуміння дефініції ри-зику, відтворюється історичний процес створення його класифікації та типології, аналізуються передумови створення єдиної концепції ризику, інтеграції розрізнених підходів та думок, методологічних підходів та отримання на цій основі нового предметного знання. Головне завдання: залучення вчених і практиків до дискусії з однієї з найактуальніших і най-складніших проблем та надати поштовх до різнобічних та комплексних досліджень в цій галузі.В статті представлений аналіз різноманітних теорій ризику. В пу-блікації окреслюється проблемне поле застосування теорії ризику щодо політичного процесу, встановлюється загальне розуміння дефініції ри-зику, відтворюється історичний процес створення його класифікації та типології, аналізуються передумови створення єдиної концепції ризику, інтеграції розрізнених підходів та думок, методологічних підходів та отримання на цій основі нового предметного знання. Головне завдання: залучення вчених і практиків до дискусії з однієї з найактуальніших і най-складніших проблем та надати поштовх до різнобічних та комплексних досліджень в цій галузі. ; В статті представлений аналіз різноманітних теорій ризику. В пу-блікації окреслюється проблемне поле застосування теорії ризику щодо політичного процесу, встановлюється загальне розуміння дефініції ри-зику, відтворюється історичний процес створення його класифікації та типології, аналізуються передумови створення єдиної концепції ризику, інтеграції розрізнених підходів та думок, методологічних підходів та отримання на цій основі нового предметного знання. Головне завдання: залучення вчених і практиків до дискусії з однієї з найактуальніших і най-складніших проблем та надати поштовх до різнобічних та комплексних досліджень в цій галузі.

A political conflict contains general signs that distinguish it from other publicconflicts, and possible ways of development and overcoming conflict situationsare already established on theoretical and practical levels. However, the modernhistory of post-soviet countries shows the danger of political conflicts, as opposingparties not always use the generally accepted rules of the diplomatic settlementof conflicts, and that is why there is a possibility of conflict contradictions for anindefinite period.The features of opposing escalation on the walks of life of Moldova, Georgia,and Ukraine demonstrate the hazard effects of military conflicts, that arose uponthe basis of political processes development, and that is why need attention anddetailed analysis. Parties are succeeded in the unforeseeable actions, and all wellknownways of settlement of conflicts do not result in the decision of conflicts.Of course, the post-Soviet countries on the conflict map show specific ways ofdeveloping political conflict, its escalation and the features of suspension. Conflict resolution in post-Soviet countries often leads the parties to further aggravation. The subjects of political conflict reach a critical point of confrontation, which is armed confrontation.During the Soviet Union, conflicts were not resolved at all, they were notpublicly disclosed, and there was virtually no scientific research on the subject. With the emergence of independent post-Soviet states, political conflicts beganto publicly manifest themselves in various spheres of social life, contributing toscientific activity in the conflict direction of research. Therefore, the peculiarities of the settlement of political conflict begin to illuminate in the period of the formationof independent post-Soviet states.It has already been established that post-communist countries have a difficult transition to democracy and perceive this process differently since some have been left indefinitely, others have quickly changed to a new order, and others cannotdetermine the vector of development. This process is interpreted by scientists asinconsistent, contradictory and careless. ; Політичний конфлікт містить загальні ознаки, які виділяють йоговід інших суспільних конфліктів, а можливі шляхи розвитку і подоланняконфліктної ситуації уже встановленні на теоретичному та практичномурівнях. Однак, сучасна історія пострадянських країн свідчить про небезпеку політичних конфліктів, оскільки сторони протиборства не завждивикористовують загальноприйняті правила дипломатичного врегулюванняконфліктів, а тому відбувається консервування конфліктних протирічна невизначений період.Особливості ескалації протиборства на теренах Молдови, Грузії таУкраїни демонструють небезпечні наслідки військових конфліктів, яківиникли на підставі розвитку політичних процесів, а тому потребуютьуваги та детального аналізу. Сторони вдаються до непередбачуваних дій,а усі відомі шляхи врегулювання конфліктів не приводять до вирішенняконфліктів.Звичайно, пострадянські країни на конфліктологічній мапі демонструють специфічні шляхи розвитку політичного конфлікту, його ескалаціїта особливості призупинення. Вирішення конфліктної ситуації у пострадянських країнах часто спонукає сторони до подальшого і сильнішогозагострення. Суб'єкти політичного конфлікту доходять до критичноїточки протиборства, а саме збройного протистояння.У період Радянського союзу конфлікти взагалі не вирішувалися, вони публічно не розголошувалися і наукового дослідження, щодо даного питання, практично не існувало. З становленням незалежних пострадянських держав політичний конфлікт став проявлятися в різних сферах суспільного життя публічно, що сприяло науковій активності в конфліктномунапрямку дослідження. Тому, особливості щодо врегулювання політичногоконфлікту розпочинають висвітлювати в період становлення незалежнихпострадянських держав.Уже встановлений науковий факт, що посткомуністичні країни складнопереходять до демократії та по різному сприймають цей процес, оскільки,одні законсервувались на невизначений термін, інші швидко перелаштувались на новий лад, треті ніяк не можуть визначитись з вектором розвитку.Цей процес науковцями трактується, як непослідовний, суперечливий танеобачний. ; Політичний конфлікт містить загальні ознаки, які виділяють йоговід інших суспільних конфліктів, а можливі шляхи розвитку і подоланняконфліктної ситуації уже встановленні на теоретичному та практичномурівнях. Однак, сучасна історія пострадянських країн свідчить про небезпеку політичних конфліктів, оскільки сторони протиборства не завждивикористовують загальноприйняті правила дипломатичного врегулюванняконфліктів, а тому відбувається консервування конфліктних протирічна невизначений період.Особливості ескалації протиборства на теренах Молдови, Грузії таУкраїни демонструють небезпечні наслідки військових конфліктів, яківиникли на підставі розвитку політичних процесів, а тому потребуютьуваги та детального аналізу. Сторони вдаються до непередбачуваних дій,а усі відомі шляхи врегулювання конфліктів не приводять до вирішенняконфліктів.Звичайно, пострадянські країни на конфліктологічній мапі демонструють специфічні шляхи розвитку політичного конфлікту, його ескалаціїта особливості призупинення. Вирішення конфліктної ситуації у пострадянських країнах часто спонукає сторони до подальшого і сильнішогозагострення. Суб'єкти політичного конфлікту доходять до критичноїточки протиборства, а саме збройного протистояння.У період Радянського союзу конфлікти взагалі не вирішувалися, вони публічно не розголошувалися і наукового дослідження, щодо даного питання, практично не існувало. З становленням незалежних пострадянських держав політичний конфлікт став проявлятися в різних сферах суспільного життя публічно, що сприяло науковій активності в конфліктномунапрямку дослідження. Тому, особливості щодо врегулювання політичногоконфлікту розпочинають висвітлювати в період становлення незалежнихпострадянських держав.Уже встановлений науковий факт, що посткомуністичні країни складнопереходять до демократії та по різному сприймають цей процес, оскільки,одні законсервувались на невизначений термін, інші швидко перелаштувались на новий лад, треті ніяк не можуть визначитись з вектором розвитку.Цей процес науковцями трактується, як непослідовний, суперечливий танеобачний.

The article is devoted to explaining the differences between legal educational systems in states with a positivist understanding of law and states where the system of law is based on the natural understanding of law. Law education has a value orientation. The educational process at higher law schools aims not only to transfer information about law but also to involve the student into the legal values. The purpose of law education under the positivist understanding of law is to provide the student with encyclopaedic knowledge of current legislation. The purpose of legal education under the natural understanding of law is the preparation of a critically minded lawyer, who is characterized by devotion to the idea of law and who meets advanced ethical requirements. An important direction for improving law education is the introduction of legal clinical education. ; Стаття присвячена висвітленню відмінностей між правовими освітніми системами в державах із позитивістським розумінням права та державами, де система права базується на природному розумінні права. Юридична освіта має ціннісну спрямованість. Навчальний процес у вищих правничих школах спрямований не лише на передачу інформації про право, а й на залучення студента до правових цінностей. Метою юридичної освіти за позитивістського розуміння права є надання студенту енциклопедичних знань чинного законодавства. Метою юридичної освіти за природного розуміння права є підготовка критично налаштованого юриста, якому властива відданість ідеї права і який відповідає сучасним етичним вимогам. Важливим напрямком вдосконалення юридичної освіти є запровадження юридичної клінічної освіти.